For meg er håp levende minner om skjønnhet i enkle øyeblikk fra mitt tidligere så harmoniske liv, i mitt fredelige hjemland Ukraina // Для мене надія – це яскраві спогади про красу у простих моментах з минулого мирного життя в моїй рідній мирній Україні.
Se ukrainsk tekst lenger nede på siden.
// Перегляньте текст українською на сторінці нижче
Vil du lese flere historier om «Ukrainske håp»?
// Бажаєте прочитати більше історій про «Українські надії?» Шукайте тут:
Ukrainske håp – alle historiene – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Ukrainske håp Archives – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Yuliia Bahniuk, Kyiv
For meg er håp levende minner om skjønnhet i enkle øyeblikk fra mitt tidligere så harmoniske liv, i mitt fredelige hjemland Ukraina. De er bevart i fotografier og fortellinger.
Minner som kommer rett fra hjertet – minner om familien og den frodige blomstringen i hagen til foreldrene mine hver vår, om de fantastiske øyeblikkene vi tilbrakte sammen, den storslåtte naturen. Om de fargerike sommerblomstene utenfor soveromsvinduet mitt, som jeg var så heldig å se hver morgen, så snart jeg våknet. Om variasjonen i de lyse fargene i buketter, som jeg stadig kjøpte for å gjøre hjemmet mitt enda triveligere … Beretninger om reiser i Ukraina, med sine fantastiske, virkelig utrolige steder – byer og landsbyer, fjell, åkrer og skoger.
I en spesiell plass i hjertet mitt ligger det minner om storheten og det unike ved hjembyen min, Kyiv, med sin spesielle, majestetiske og sterke ånd, den alltid ekstraordinære himmelen, soloppganger og solnedganger, arkitekturen og museene, kirkene, teatrene, konsertsalene, en sjarmerende kombinasjon av gamle og nye bylandskaper. Alt dette er uvurderlig. Du kan tross alt ikke legge minner og inntrykk i en koffert og ta dem med deg til et annet sted.
Likevel kan de være som en mektig kraft som holder deg i live, som får deg til å håpe og tro på det beste. Og tro, det gjør jeg. Tro er noe vi alle gjør, og vårt håp er nøkkelen til lyset og freden som helt sikkert vil komme.
Юлія Багнюк, м. Київ
Для мене надія – це яскраві спогади про красу у простих моментах з минулого мирного життя в моїй рідній мирній Україні. Вони збережені у фотографіях та у пам’яті.
Спогади, які йдуть прямісінько від серця – про родину і пишне цвітіння батьківського саду щовесни, про ті дивовижні моменти, які ми проводили разом на фоні розкішної природи… Про літні різнобарвні квіти за вікном моєї спальні, які я мала щастя бачити кожного ранку, щойно прокинувшись, про розмаїття яскравих кольорів букетів, які я постійно купувала для власного дому, аби додати йому ще більшого затишку… Згадки про подорожі Україною з її дивовижними, справді неймовірними місцями – містами й селами, горами, полями й лісами.
Окреме місце у моєму серці пов’язане зі спогадами про велич і неповторність рідного Києва з його особливим, величним сильним духом, завжди надзвичайним небом, світанками і заходами сонця, архітектурою, й музеями, церквами, театрами, концертними залами, чаруючим поєднанням старовини з новітніми урбаністичними пейзажами. Все це – те, що безцінне. Адже пам’ять і враження не покладеш у чемодан і не перевезеш з собою у інше місце.
Проте саме вони дають найбільш потужну енергію залишатися живою, надіятися і вірити в краще. І я вірю. Ми всі віримо, і наша надія – ключ до світла та миру, який неодмінно настане.
