Det er troen på Ukrainas lyse framtid og ønsket om å elske verden slik den er, som gir meg styrke til å fortsette å skape skjønnhet rundt meg // Саме віра у світле майбутнє України і бажання любити світ, таким, яким він є, надають мені сил продовжувати створювати красу навколо себе.
Se ukrainsk tekst lenger nede på siden.
// Перегляньте текст українською на сторінці нижче
Vil du lese flere historier om «Ukrainske håp»?
// Бажаєте прочитати більше історій про «Українські надії?» Шукайте тут:
Ukrainske håp – alle historiene – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Viktoriia
Det er troen på Ukrainas lyse framtid og ønsket om å elske verden slik den er, som gir meg styrke til å fortsette å skape skjønnhet rundt meg. Jeg vil plante blomster på tross av alle problemene, selv når jeg er så langt fra det koselige huset mitt, som ligger i skogen i Vyshgorod-distriktet. Vi opplevde vanskelighetene med okkupasjonen og redslene som fulgte med den. Vi flyktet under ild, over Irpinelven. Til tross for dette, tror jeg oppriktig at Ukraina snart vil vinne, og da vil jeg dra tilbake til mitt frie land, til mitt hjem!
T-skjorta er en gave fra en person som ble som et familiemedlem for meg under okkupasjonen. Takket være denne personen har jeg fått et nytt syn på tilværelsen. Et blomstrete forkle er det første jeg kjøpte meg etter okkupasjonen. Det er symbol for meg om at vi ikke vil la oss knekke. Selv under bomberegnet vil vi leve.
En pose med frø fra en flerårig plante, en kattost. Det er en gave fra ei jente som også overlevde okkupasjonen. Det skal fortsette å være en påminnelse for oss ukrainere her i Norge. Nasjonen vår kan ikke knuses! For at det ikke skal skje, uansett hvor skjebnen måtte føre oss – vil vi leve og plante blomster. For Ukraina er et blomstrende land.
Det gamle fotografiet er fra barndommen min – av mammaen min og meg. Det er tatt av faren min, og jeg tror det var en hobby som ble ført videre til meg.
Iryna (15 år)
Vi bodde i Vyshgorod-distriktet. Mange.slektninger ble igjen hjemme da vi dro. Og jeg måtte forlate en del av tingene mine der, ting som er viktige for meg. Jeg elsker å tegne og elsker å lære. Derfor tok jeg med meg noe til det nye landet som inspirerer meg til å tro på framtiden. Spesielt lærebøker i favorittfaget mitt (håper at jeg klarer ekstern eksamen – tross alt). Med meg har jeg også to tegninger som jeg tegnet før krigen. Jeg forbinder dem med et bekymringsløst, fredelig liv hjemme.
Jeg tror på seier og en lys framtid for nasjonen vår. Ukrainere har en egen kraft!
Kyryl (13 år)
Jeg tok med meg kosedyret mitt da vi dro hjemmefra. Den gir meg varme og minner meg om hjemme.
Og jeg har fortsatt et bilde med den fantastiske svarte katten Marshall på telefonen min. Familien vår tok ham til seg etter okkupasjonen. Han er min gode og pålitelige venn. Jeg tror og ønsker oppriktig at vi alle snart vil komme tilbake til et fredelig liv i Ukraina!
Вікторія
Саме віра у світле майбутнє України і бажання любити світ, таким, яким він є, надають мені сил продовжувати створювати красу навколо себе. І я саджатиму квіти усім негараздам назло, навіть перебуваючи далеко від свого рідного серцю затишного будинку, який розташований серед лісів Вишгородського району. Нам випала нелегка доля побути в окупації і пережити ії жахи. Ми виходили під обстрілом, через річку Ірпінь. Незважаючи на це, я щиро вірю в те, що зовсім скоро Україна переможе, і я повернуся на свою вільну землю, у свою оселю! Проте вже не під ракетами, а під спів пташок та дзвінкий сміх своїх дітей я буду працювати на своїй землі.
Речі, які я взяла з собою до Норвегії, можуть здатися дивними, але саме вони зігрівають мені душу та дають непохитну впевненість у світлому майбутньому. Фотопортрет я вирішила додати, бо він зроблений рідною мені людиною – моєю подругою. це фото завжди зі мною. Воно є нагадуванням про безтурботні довоєнні часи, коли ми просто могли з нею зустрітися, попити кави, поговорити…
футболка – це подарунок від людини, яка стала мені рідною під час окупації. Саме завдяки цій людині змінилося моє світосприйняття.
фартух з квітами – це перша річ, яку після окупації я купила саме для себе, він для мене як символ – нас не зламати, навіть під обстрілами ми житимемо!;
пакетик з насінням багаторічних квітів – мальв. Це подарунок від дівчини, яка теж пережила окупацію. Вони залишаться нагадуванням про нас, українців, тут у Норвегії. Наша нація незламна! Щоб не сталося, куди б доля нас не закинула – ми будемо жити і садити квіти. Бо Україна – це квітуча країна.
Старе фото – це фотознімок з мого дитинства – мене разом з мамою. Фотографував батько, який обожнює цю справу. Думаю, це хобі передалося і мені.
Ірина (15 років)
Мій дім знаходиться у Вишгородському районі. Я вірю у нашу перемогу та світле майбутнє нашої нації! Українці – це сила! Вдома лишилося багато рідних людей. Також, на жаль, там довелося залишити свої речі, які для мене є важливими. Я обожнюю малювати, а також дуже люблю вчитися. Тому з собою в іншу країну я взяла те, що вселяє мені віру в майбутнє, що надихає. Зокрема, підручники з улюбленого предмету (я сподіваюся, що наперекір всьому здаватиму ЗНО). Зі мною тут також два моїх малюнки, які я малювала до війни, вони асоціюються у мене з безтурботним, мирним життям вдома!
Kyryl (13 років)
З собою, покидаючи мій дім, я взяв свою іграшку, яка мені приносить тепло рідноі домівки. Мій будинок розташований у мальовничому куточку Київської області, Вишгородського району.
І ще у телефоні я маю фото з чудовим чорним котиком Маршалом. Наша родина прихистила його після окупації, він – мій добрий та надійний друг! Я щиро вірю і хочу, щоб скоро всі ми разом повернулися до мирного життя в Україні!
