Jeg kjenner ingen som ikke har håp i sitt hjerte. Og jeg har også mitt // Я не знаю такої людини, в серці б якої не було надії. І я також маю свою.
Vil du lese flere historier om «Ukrainske håp»?
// Бажаєте прочитати більше історій про «Українські надії?» Шукайте тут:
Ukrainske håp – alle historiene – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Ukrainske håp – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Oksana Myroshnychenko, Kyiv
Jeg kjenner ingen som ikke har håp i sitt hjerte. Og jeg har også mitt.
For det første – og viktigst av alt: Ved å kjøre bort fra sirener og kuleregn, reddet jeg sønnen min, Robert, fra krig og fare. Jeg ga ham muligheten til et fredelig liv og sjansen til å fortsette å studere faget sitt i et fredelig miljø – han studerer kraftteknikk og kompressorstasjoner. Jeg har også tenkt å melde ham inn i en sjakklubb her i Norge. Han liker realfag og har evner til det.
I tillegg er telefonen min full av fantastiske bildeminner fra noe som alltid har vært, er og vil være min sanne lidenskap og jobb på samme tid. Jeg er frisør og elsker yrket mitt! Ingen vet hva som vil skje i morgen og hvor vi skal bo. Men i dag er mine forhåpninger også knyttet til at selv om vi må bo her over lengre tid, vil jeg forbedre norskkunnskapene mine og jobbe med min spesialitet: å bringe skjønnhet og godt humør til kundene mine. Som om det var hjemme…
Оксана Мірошниченко, м. Київ
Я не знаю такої людини, в серці б якої не було надії. І я також маю свою.
Перше – і найголовніше – виїхавши з-під сирен і куль я врятувала свого сина Роберта від небезпеки й війни. Я дала йому змогу на мирне життя й можливість у спокійній обстановці продовжувати вивчати улюблений предмет – він навчається на факультеті енергетичного машинобудування і компресорних станції. Я також планую записати його в клуб шахматистів тут, у Норвегії. Йому подобаються точні науки і до цього у нього є здібності.
Окрім того, у моєму телефоні є чудові фотоспогади про справу, яка завжди була, є і буде моім справжнім захопленням та роботою одночасно. Додам іх до своєї розповіді. Я перукар та дуже люблю свою професію! Ніхто не знає, що буде завтра і де ми житимемо. Але сьогодні мої також надії пов’язані з тим, що навіть якщо нам доведеться якийсь більш тривалий час пожити тут, я все краще поглиблю знання норвезької і працюватиму за спеціальністю, несучи в світ красу і приємний настрій своїм клієнтам. Як це і було вдома…
