Å puste inn duften av blomster igjen, lytte til den vakre fuglesangen og nyte en kopp kaffe og en hyggelig samtale med slektninger – dette er mitt håp! // Знову вдихати аромат квітів, слухати прекрасний спів пташок та насолоджуватись чашечкою кави за приємною розмовою з рідними – це моя Надія!
Se ukrainsk tekst lenger nede på siden.
// Перегляньте текст українською на сторінці нижче
Vil du lese flere historier om «Ukrainske håp»?
// Бажаєте прочитати більше історій про «Українські надії?» Шукайте тут:
Ukrainske håp – alle historiene – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Ukrainske håp – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Maryna Yanushevska, Kyiv
Hva er håp for meg?…
Svaret på dette spørsmålet var ikke lett. Håp er gjerne knyttet til to aspekter ved livet: arbeid og hvile. Slik var det i Ukraina. Men hvordan er det nå som livet mitt er delt inn i «før» og «etter» krigen?
Hele livet vårt er delt inn i disse to delene, arbeid og hvile. Og det er bra når en klarer å kombinere dem riktig. En jobb som gir deg muligheten til å tjene penger, realisere deg selv, forbedre deg og brenne for det du gjør. Og på den annen side – hvile. Å ha dette hellige stedet hvor du virkelig kan slappe av. Livets raske rytme stopper og hvert åndedrag, hvert smil fra slektninger, hver varme samtale og behagelig hvile gir deg muligheten til å føle deg som én person. I Ukraina hadde jeg et ekte hvilested, mine foreldres hus i Chernihiv oblast. Et sted hvor sjelen fikk ro, og jeg kunne nyte øyeblikket. Å sitte i hagen å la meg fascinere av skjønnheten i de utrolig mange blomstene. Følelsen av å være hjemme, hvor hver detalj er perfekt. Å puste inn duften av blomster igjen, lytte til den vakre fuglesangen og nyte en kopp kaffe og en hyggelig samtale med slektninger – dette er mitt håp!
Arbeidet mitt var også fantastisk. Jeg jobbet som leder i en bedrift jeg åpnet selv, en takeaway sushi-restaurant. «Sushi Avenue» var den «lille babyen» jeg oppdro. Den hadde alt: et kult team som jobbet for det totale resultatet, hver rett vi lagde sammen, det praktisk organiserte rommet, og viktigst av alt – glade og fornøyde kunder. Det var en jobb jeg ønsket å gå til hver morgen. I løpet av det halvannet året stedet eksisterte ble det svært populært!
Det er veldig vanskelig å forstå at jeg en dag måtte droppe alt dette og bare løpe. Løpe uten å vite hvor. Forlate hjemmet, jobben, slekt og venner. Ta med meg bare det viktigste – sønnen og lillesøsteren min, fordi livet er det viktigste. Alt annet kan gjenoppbygges og skaffes til veie. Jeg var veldig heldig som fikk velge landet vi flyktet til fra krigen. Norge er et veldig vennlig og utviklet land, hvor mennesker og familie har stor verdi. Det er følsomme og snille mennesker som jeg umiddelbart følte meg komfortabel med. Støtten i min situasjon er uvurderlig.
Jeg gleder meg veldig til å vinne på hjemmebane. Men hvis jeg må bli lenge i Norge, håper jeg å organisere en koselig barnehage som i mine foreldres hus og åpne et etablissement der vi kan lage deilige retter og nyte samtalen med smilende gjester.
Марина Янушевська, Київ
Що для мене є Надія?…Відповідь на це питання виявилась не легкою. Надія з України – це два абсолютно протилежні аспекти мого життя. Це робота та відпочинок. Як поєднати ці зовсім різні речі в коротеньку історію людини, чиє життя було поділено на «до» і «після»?
Але, мабуть, і поєднувати не варто. Все наше життя ділиться на ці дві частини. І добре, коли людина зуміла іі правильно поєднати. Роботу, що дає можливість заробляти, самореалізовуватися, вдосконалюватися і захоплюватися справою, яку що ти робиш. А з іншого боку – відпочинок. Це те священне місце де ти можеш по-справжньому відпочити, розслабитися, зупиняється швидкий ритм життя і кожен подих, кожна посмішка рідних, тепла розмова і затишний відпочинок дають тобі можливість відчувати себе людиною. Мені пощастило… Ні, я приклала зусиль, і в мене було і перше і друге таким, як хотіла і бачила я. В Україні я мала місце справжнього відпочинку. Це будинок моїх батьків на Чернігівщині. Місце куди душа й розум щоразу линули, щоб відпочити та насолодитися миттю. Сидіти на подвір’ї, що захоплює красою неймовірної кількості квітів. Цей дім-це місце, де кожна деталь досконала і має відчуття батьківського тепла. Знову вдихати аромат квітів, слухати прекрасний спів пташок та насолоджуватись чашечкою кави за приємною розмовою з рідними – це моя Надія!
Моя робота була також прекрасною. Я займалася улюбленою справою. Я працювала управляючою у закладі, який сама відкрила. Це заклад доставки суші. Суші Авеню – це «маленька дитина», яку я виховувала. Все в ній було – крутий колектив, який працював на загальний результат, кожна страва що ми разом створили, приміщення організоване під зручне функціонування, і головне – щасливі задоволені клієнти. Це була робота, на яку щоранку хотілося йти. За півтора роки існування проект досяг трох закладів. Він мав шалений успіх і набирав популярності! Дуже важко розуміти що одного дня довелося все це кинути і просто бігти. Бігти не розуміючи куди. Лишивши будинок, роботу, близьких та друзів. Взявши з собою тільки головне – свого сина та молодшу сестру, бо життя – це найважливіше. Все інше можна відбудувати та досягнути.
Мені дуже пощастило обрати країну, до якої ми втекли від війни. Норвегія дуже привітна і розвинена країна, де великою цінністю є люди і родина. Тут чуйні та добрі люди, з якими одразу стало комфортно. Підтримка в моїй ситуації – безцінна.
Я дуже чекаю на перемогу вдома! Але якщо доведеться лишитися в Норвегії на довго – моєю надією є бажання організувати затишний садочок як у батьківському домі та відкрити заклад, де можна буде створювати смачні страви та насолоджуватися спілкуванням з усміхненими гостями.
