Det går ikke én dag uten at vi bekymrer oss for alt som skjer hjemme. Vårt store håp er at det snart vil bli bedre i Ukraina, og at krigen vil ta slutt! // Немає такого дня, щоб ми не переживали за все, що відбувається вдома. Наша надія і сподівання – що скоро в Україні стане краще, закінчиться війна!
Se ukrainsk tekst lenger nede på siden.
// Перегляньте текст українською на сторінці нижче
Vil du lese flere historier om «Ukrainske håp»?
// Бажаєте прочитати більше історій про «Українські надії?» Шукайте тут:
Ukrainske håp – alle historiene – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Ukrainske håp – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Marharyta Burda (13 år), Kharkiv
Hjertet mitt gjør vondt hver dag… Etter å ha flyttet fra Kharkiv til Odesa i begynnelsen av krigen, håpet vi at det skulle bli roligere der. Vi ville vente litt og så returnere til hjembyen vår. Da det var skikkelig stille flere dager på rad og vi trodde at alt snart skulle ta slutt, bestemte vi oss bare for å gå en tur i sentrum for å tenke på noe annet enn krigen.
Det førte til at jeg og familien min måtte gjemme oss fordi flyalarmen gikk med en høy, intens lyd! Ett minutt senere kom flyene; vi var redde, forvirret og løp hjem i panikk! Da lovet min søster og jeg hverandre at – uansett hva som skjedde – skulle ikke moren vår og familien oppleve all denne redselen og utsette seg selv for konstante farer. Samme dag dro vi til jernbanestasjonen.
Det går ikke én dag uten at vi bekymrer oss for alt som skjer hjemme. Vårt store håp er at det snart vil bli bedre i Ukraina, og at krigen vil ta slutt!
I mellomtiden, etter 11 måneder i Norge, går jeg på skolen, og vi bor på et fint sted. Håpet mitt har på mange måter gått i oppfyllelse, for jeg kunne fortsette å drive med turn i Grimstad. Jeg er ekstremt glad for at vi kom til dette stedet. De hjelper oss og behandler oss varmt, oppriktig og med respekt. Skolen har ekstra norsktimer, og jeg begynte å forstå jevnaldrende bedre.
Jeg vil gjerne vise fram det jeg brenner for, og som jeg tok med fra Ukraina – bilder og videoer av opptredenene våre hjemme.
Бурда Маргарита, 13 років, Харків
Моє серце болить щодня… Після переїзду з Харкова до Одеси, на початку війни, ми сподівалися, що там буде тихіше, ми трохи перечекаємо і повернемося до свого рідного міста. Коли й справді було тихо декілька днів підряд і ми вірили, що скоро все закінчиться – просто вирішили вийти прогулятися центром міста, щоб відволіктися від війни. У результаті – я сім’єю ховалася в переході з дзеркальними вітринами адже у повітрі надгучним звуком лунав сигнал повітряної тривоги! Через хвилину були прильоти, ми були налякані, розгублені й у паніці бігли додому! Ми з моєю сестрою пообіцяли, що не дивлячись ні на що – моя мама й моя сім’я не повинні переживати цей весь жах і наражати себе на постійні небезпеки! Цього ж дня ми поїхали на вокзал. Немає такого дня, щоб ми не переживали за все, що відбувається вдома. Наша надія і сподівання – що скоро в Україні стане краще, закінчиться війна!
А тим часом після 11 місяців у Норвегії я вже навчаюся в школі, ми живемо в гарному місці. Збулася моя Надія – я продовжую займатися гімнастикою в Грімстаді! Я надзвичайно рада що ми приїхали саме в це місце, тут нам тдуже допомагають й вкрай тепло, душевно й трепетно ставляться . У школі є додаткові уроки норвезької, я краще почала розуміти своїх однолітків.
Додаю те, що підживлює мою надію і що я привезла з України – це фото і відео наших виступів вдома. Також хочу запам’ятати ту теплоту й підтримку від норвежців і хочу показати відео виступу з гуртка в Норвегії.
