Oksana: Etter min mening er det å se smil og glede i øynene til barn det største håpet.
Maksym: Sjakk er mitt personlige univers! //
Оксана: На мою думку, бачити посмішки та захоплення у очах малечі – чи не є це найбільша надія.
Максим: Шахи – то мій особистий Всесвіт!
Se ukrainsk tekst lenger nede på siden.
// Перегляньте текст українською на сторінці нижче
Vil du lese flere historier om «Ukrainske håp»?
// Бажаєте прочитати більше історій про «Українські надії?» Шукайте тут:
Ukrainske håp – alle historiene – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Ukrainske håp – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Maksym Dibrova (11 år), Kharkiv
Så lenge jeg kan huske, har mine håp, ønsker og interesser alltid vært knyttet til matematikk og realfag. Jeg husker at moren min lot meg ta logikktimer allerede som seksåring, og jeg deltok aktivt i ulike logikkonkurranser- og olympiader. Som 7-åring oppdaget jeg sjakkens fascinerende verden. Jeg deltok ofte i turneringer i sjakklubben der jeg gikk på skole og vant nesten alltid.
Jeg drømte om å bli profesjonell sjakkspiller, vinne og tjene mine egne penger – og kjøpe min egen, ekte sjakklokke. Jeg kjøpte en slik klokke for de første pengene jeg tjente.
Da jeg var 9 år gammel, begynte jeg å delta i sjakkturneringer i hjembyen min, Kharkiv, og steg raskt i gradene. Jeg spilte på toppnivå blant unge spillere i Ukraina før vi dro.
En gang leste jeg uttalelsen til en verdenskjent sjakkspiller som mente at når man spiller dette spillet, bør man opptre på en slik måte at sjakkteori ikke forstyrrer selvstendig tenkning. Jeg likte dette prinsippet veldig godt, og jeg følger det. Sjakk er mitt personlige univers! Jeg elsker å spille sjakk, vinne og se at øynene til foreldrene mine fylles med stolthet og glede.
Moren min ønsker og håper at jeg skal fortsette studiene mine her i Norge. Og forhåpningene mine er også knyttet til å utvikle og dyrke de evnene og ferdighetene som gjør at jeg kan bli sjakkmester på høyeste nivå!
Oksana Dibrova, Kharkiv
HÅPET som jeg tok med meg fra Ukraina, og som gir meg styrke i disse vanskelige tidene, når jeg vet at det er krig i hjemlandet mitt, er min favoritthobby. Den gir meg alltid stor glede og inspirasjon. Jeg modellerte og sydde barneleker, interiørputer og lappetepper samt hårpynt, armbånd og søljer. De fleste produktene mine var selvfølgelig beregnet på barn.
Generelt kom ideen om å skape skjønnhet for de yngste til meg etter at jeg fødte datteren min. Det er tilfredsstillende å kunne skape og gi glede, skjønnhet og komfort til barn. Det er det jeg gjør best, og det er en del av meg. Etter min mening er det å se smil og glede i øynene til barn det største håpet! Jeg håper å kunne fortsette min virksomhet her i Norge i Kristiansand, og jeg håper at krigen i Ukraina tar slutt så snart som mulig.
Максим Діброва, 11 років, Харків
Скільки себе пам’ятаю, мої надії і інтереси завжди були пов’язані з математикою і точними науками. Пам’ятаю, ще у дошкільному віці, у 6 років, мама водила мене на заняття з логіки і я брав учать у різних Олімпіадах. А у 7 я відкрив для себе захоплюючий світ шахів! Також я неодноразово брав участь у турнірах у шахматному клубі, де навчався, і практично завжди займав призові міста.
У мене була мрія – справжні шахові часи і я прибав іх на перші зароблені гроші. Коли я подорослішав, мені виповнилося 9 років, я почав брати участь у міських шахових турнірах у своєму рідному м. Харкові й спочатку отримав юнацький розряд. А через місяць – виборов медаль і перший дорослий розряд від Федерації шахів України.
Якось я прочитав висловлювання одного всесвітньо відомого шахматиста, який вважав, що граючи у цю гру, діяти потрібно так, щоб теорія шахмат не заважала мислити самостійно! Цей принцип дуже запав мені до душі і я йому слідую. Шахи – то мій особистий Всесвіт! Я обожнюю грати в шахи, вигравати й спостерігати, коли очі моїх батьків сповнюються гордістю та радістю за мене!
Моя мама дуже хоче і надіється, що я продовжу розвивати своє навчання тут, у Норвегії. І мої надії також пов’язані з тим, щоб розвиватися і виховувати в собі ті здібності й навички, які дозволять мені стати чемпіоном з шахів найвищого рівня!
Оксана Діброва, Харків
Надія, яку я привезла з собою з України і яка дає мені наснаги у ці складні дні, коли я знаю, що у мене на Батьківщині йде війна – улюблене хоббі. Воно завжди приносило мені величезне задоволення і натхнення. Я моделювала й шила дитячі іграшки, інтер’єрні подушки та покривала у техниці печворк, а також робила прикраси для волосся, браслети та брошки. Звичайно, більша частина моїх виробів призначалася діткам!
Загалом ідея створювати красу для наймолодших з’явилося у мене після народження моєї власної донечки. Я отримую неабияке задоволення від того, що маю можливість власноруч створювати затишок у дитячих кімнатах, даруючи радість, красу та комфорт діткам. Це те, що я вмію робити найкраще, це частинка мене. На мою думку, бачити посмішки та захоплення у очах малечі – чи не є це найбільша надія! Сподіваюся, що зможу продовжити свою справу тут, у Норвегії, у Крістіансанді. Сподіваюся на якнайшвидше закінчення війни в Україні.
