Håp for meg er å følge drømmen min til tross for vanskeligheter og hindringer // Надії для мене – це незважаючи на труднощі й перепони, йти за своєю мрією.
Se ukrainsk tekst lenger nede på siden.
// Перегляньте текст українською на сторінці нижче
Vil du lese flere historier om «Ukrainske håp»?
// Бажаєте прочитати більше історій про «Українські надії?» Шукайте тут:
Ukrainske håp – alle historiene – Vest-Agder-museet (vestagdermuseet.no)
Gullfiskene fra Ukraina
Et lag med enestående talentfulle unge svømmere fra Ukraina kom til Kristiansand 19. mars i 2022: Olga Dzubenjo, Hanna Dzubenko, Egor Fedorov, Mykola Rachok og Oleksandr Shaimanov. Alle de fem er vinnere, som til tross for sin unge alder kunne skrevet motiverende bøker om hvordan man kan nå sine mål. De unge idrettsutøverne måtte forlate hjemlandet og hjembyen Boryspil fordi svømmebassenget ble stengt på grunn av krigen. Kateryna Dzubenko, mor til to av jentene, ble med dem til Norge.
Kateryna Dzyubenko, Boryspil
Som så mange andre landsmenn måtte jeg forlate Ukraina på grunn av krigen. Jeg våget å ta denne vanskelige avgjørelsen for at våre ukrainske, talentfulle barn skulle ha håp om en olympisk fremtid. Dette ga meg styrke til å flytte til Norge. Jeg dro ikke bare med mine egne to barn, svømmerne Olga og Anna Dzyubenko, men også med tre andre som har trent med mine på samme lag lenge.
Jeg forsto selvfølgelig hva som ventet meg, for det er et grenseløst stort ansvar å være mor for andres barn. Det krever tid og energi, ikke bare å ta vare på deres mentale helse og humør i hverdagen, men også å legge til rette for riktig sportskosthold etc. Jeg innrømmer at alle disse faktorene gjorde flytteplanen noe urealistisk. I tillegg kom manglende norskkunnskaper, og det å måtte forlate hjemmet mitt og mannen min. Men drømmen vant, og håpet om at hvis vi tok en risiko, ville barna våre en dag ha alle muligheter til å konkurrere om OL-gull. Så vi flyttet!
Vi har trent, kjempet og vunnet i mer enn ett år! Og vi uttrykker alle vår dypeste takknemlighet til alle trenerne, alle de snille menneskene som tar imot oss og hjelper oss med å løse problemer samt til Norge, som ga barna fulle muligheter for videre karriereutvikling.
Olga Dzubenjo, f. 2009, Boryspil
Svømming er hele livet mitt! Fortiden, nåtiden og fremtiden. Jeg har vært forelsket i denne sporten siden barndommen, og trening to ganger om dagen gir meg stor glede. Konkurranse for meg er først og fremst å beseire meg selv, å prøve å oppnå mer enn jeg håper. Og jeg er veldig glad for at jeg i fjor i Norge fikk være med på ulike konkurranser og andre arrangementer, og i 2022 fikk jeg 38 medaljer. Håp for meg er å konkurrere og nyte smaken av seier. Den store drømmen er OL-gull!
Oleksandr Shaimanov, f. 2009, Boryspil
Håp for meg er å følge drømmen min til tross for vanskeligheter og hindringer. Trening er endorfiner og nytelse! Det er en følelse av seier som gir meg drivkraften til å jobbe videre.
Rachok Mykola, f. 2008, Boryspil
Som Winston Churchill en gang sa, er suksess evnen til å gå fra fiasko til fiasko uten å miste entusiasmen. Dette er mitt ledemotiv! Jeg er overbevist om at feil ikke er hindringer, men sjanser som gir enda flere muligheter til å gjøre deg mer motstandsdyktig. De tenner også håpet! Og jeg jobber hver dag for å gjøre mine drømmer og håp til virkelighet.
Egor Fedorov, f. 2007, Boryspil
Krigen og ødeleggelsene har satt både Ukrainas og vår skjebne på prøve, men vi er glade for at vi har muligheten til å trene og følge håpet og drømmene våre. Jeg elsker svømming og er dypt overbevist om at seier betyr å være bedre i dag enn du var i går. Og da må du jobbe nådeløst, tro og drømme så frimodig som mulig. Og hver dag gjør jeg alt for å komme nærmere drømmen min!
Og jeg, som alle vennene mine, håper inderlig på en fredelig himmel over hjemlandet vårt.
Hanna Dzubenko, f. 2007, Boryspil
Svømming tente lidenskapen i meg fra første stund. Jeg, som hele laget vårt, er ekstremt takknemlig for det Ukraina og alle trenere og mentorer har gjort for å utvikle evnene vårene og gi oss selvtillit basert på en effektiv vinnerfilosofi. Vi har en ubrytelig tro på å jobbe målrettet for å vinne for Ukraina! Vi vil spesielt takke trener Lyudmila Kutalo og seniortrener Serhiy Fesenko. Det var han, med mange venner over hele verden, som hjalp oss med å reise til Norge. Og her ventet de på oss. Allerede den andre dagen etter ankomst svømte vi med den lokale klubben. En spesiell hjertelig takk til Norge for muligheten til å trene profesjonelt, noe som gir oss håp om å realisere alle de dristige drømmene våre.
Золоті рибки з України
Команду унікально талановитих юних плавців з України, яка лише за минулий рік здобула рекордну кількість нагород чи не на усіх можливих конкурсах і змаганнях з плавання у Норвегії, прихистили у Крістіансанні 19 березня минулого року. Кожен у команді – унікальний переможець, який, незважаючи на свій юний вік може писати книги з мотивації, як досягати поставлених цілей. На сьогодні вони мають настільки довгий список спортивних перемог, що його фізично не можливо скласти й перерахувати.
На жаль, юним спортсменам довелося покинути Батьківщину і рідне місто Бориспіль саме тому, що басейн, який упродовж багатьох років активних тренувань встиг стати другим домом, було зачинено у зв’язку з війною.
Катерина Дзюбенко, мама двох доньок-плавчинь, з якими приїхала до Норвегії
Катерина Дзюбенко, Бориспіль
Як і багатьом іншим моїм співвітчизникам, мені довелося покинути Україну у зв’язку з війною. Проте на це нелегке рішення я відважилася ще й для того, щоб наші українські талановиті й досвідчені у спорті діти, мали надії на олімпійське майбутнє! Це додало мені сили перевезти до Норвегії не лише моїх двох дітей, мамою яких я є (плавчинь Ольги та Анни Дзюбенко), але й трьох інших – які давно тренуються з моїми у одній команді.
Звичайно, я розуміла і усвідомлювала, що на мене чекає – адже це безмежна відповідальність – за чужих дітей, бути їм фактично мамою. Це й необхідність не лише щоденно дбати як про їх психічне здоров’я і настрій, але й забезпечувати спеціальний спортивний раціон, на що також потрібен час та сили. Зізнаюся – всі ці фактори, з огляду на відсутність знань норвезької і необхідність лишити свій дім і свого чоловіка, спочатку робили план з релокації дещо нереальним. Однак мрія і надії про те, що у разі, якщо ми ризикнемо, то одного дня наші діти матимуть усі шанси поборотися за олімпійське золото, перемогли. І ми переїхали!
І уже більше року тренуємося, боремося і перемагаємо! І усі ми висловлюємо слова сердечної вдячності усім тренерам, усім тим добрим людям, які нас приймають і сприяють у вирішенні питань, а також Норвегії, яка надала дітям повні можливості для подальшого кар’єрного розвитку!
Дзюбенко Ольга (2009)
Плавання – усе моє життя! Це і минуле, і теперішнє, і майбутнє з усіма його сподіваннями. Я закохана в цей вид спорту з самого дитинства і щоденні двохразові тренування приносять мені неабияке задоволення. Змагання для мене – це перш за все – перемогти себе, намагатися досягнути більшого, аніж я сподіваюся. І я дуже радію з того, що за минулий рік у Норвегії змогла взяти участь різноманітних конкурсах та інших заходах і за 2022-й отримала 38 медалей (проте ще були й змагання, де переможців нагороджували лише сертифікати). Надія для мене це – змагатися й насолоджуватися смаком перемоги! На найвищому рівні! Мрію про блиск олімпійського золота і активно працюю над цим!
Шайманов Олександр (2009)
Надії для мене – це незважаючи на труднощі й перепони, йти за своєю мрією. Тренування – це ендофіни й задоволення! Це передчуття перемоги, яке додає наснаги піднімати свою власну планку все вище і вище!
Рачок Микола (2008)
Як казав колись Уїнстон Черчіль, успіх – це можливість переходити від одної невдачі до іншої, не втрачаючи ентузуазму. Це і є мій лейтмотив! Я переконаний, що невдачі – це не перешкоди, а шанси, які дають ще більше можливостей зробити самого себе більш витривалим в сильним. Вони також загартовують надію! І я щодня працюю над тим, щоб мої мрії і надії ставали реальністю.
Федоров Єгор (2007)
Сумно, що на долю України і нашу долю випали тяжкі воєнні часи руйнувань та випробовувань, проте радісно, що ми все ми маємо можливість тренуватися, йдучи за світлом своїх надій. Як і мої давні українські друзі по команді, я обожнюю плавання і маю глибоке переконання, що перемога – це вже сьогодні бути кращим, ніж ти був учора. А для цього потрібно не зупинятися, невпинно працювати, вірити та якнайсміливіше мріяти. Я люблю усі ці етапи! І щодня роблю усе, щоб бути ближче до своєї мрії! І я, як і усі мої друзі, щиро сподіваюся на мирне небо над нашою Батьківщиною!
Дзюбенко Анна (2007)
Плавання – то було моє натхнення з першого погляду. Я, як і вся моя команда, надзвичайно вдячна Україні та усім нашим тренерам-наставникам за те, що повірили в нас і зробили все, аби розвивати наші здібності й віру в себе та сформували у нашій свідомості дієву філософію перемоги. Наші надії пов’язані з тим, щоб з незламною вірою в серці, не зупиняючись, цілеспрямовано працювати задля того, щоб імя нашої України гучно й з гордістю звучало на усіх можливих спортивних п’єдесталах!
На сьогодні уже четверо спортсменів уже зараховані до збірної команди SK Team Sør. Тільки за минулий рік у Норвегіі кожен юний українець отримав 20+ медалей різного рівня. І на початку травня спортсмени знову взяли участь змаганнях, які проводилися у Драммені. Також у кінці травня четверо з них було відібрано на загальнонорвезькі змагання, де мають всі шанси на медалі.
